Развитие ребенка Блоги А. Шумская: вопрос мотивации детей к обучению и труду
А. Шумская: вопрос мотивации детей к обучению и труду
Рейтинг
6

Страх и дискомфорт от того, что заберут хоть что-то, что интересное, заставляет заниматься этим скучным обучением

А. Шумская: вопрос мотивации детей к обучению и труду

Автор: Анна Шумская, учредитель и психолог-тренер студии "Шум Гармонии".

Друзі, хочу підняти питання мотивації дітей до навчання та й праці загалом. Як педагог та дитячий психолог часто чую скарги батьків на те, що діти нічого не хочуть робити, що їх неможливо змусити вчитися, що жодні методи не діють і подібне.

Так от, ключовим словом тут є «змусити», адже проблема, а вірніше, її розв'язання полягає у тому, що змушувати нікого нічому не потрібно. Дітей варто зацікавлювати та мотивувати. Все в теорії звучить так просто, то чому ж на практиці виникають труднощі?

Труднощі ці сягають того віку, коли дітки лише починають вивчати світ, коли їх пізнавальний інтерес найбільший за все життя, тобто у віці до трьох років. Що відбувається? Любляча мама хоче навчати та розвивати свого малюка, тому читає йому розумні книжки з пізнавальними картинками та купляє чудові розвиваючі іграшки, а малюк, натомість, викручується з маминих колін, недорозглянувши бегемотика з картинки, і тупоче у напрямку колупання стіни та смикання дверей. Турботлива мама каже: «Не ламай двері, іди я тобі бегемотика покажу», і дитя мусить покинути, такий цікавий механізм дверної ручки, аби уважно вдивлятися в глибокий бегемотячий погляд на картинці.

Ситуація так собі, проте, сподіваюся суть вловлюється: максимальні здатності до пізнання та вивчення розкриваються в момент максимального інтересу до предмету вивчення. Тобто в наведений ситуації дитина отримала б і задоволення, і максимум навчальної користь, якби зачиняла-відчиняла двері, в той час як матуся пояснювала б, як працює механізм ручки, як роблять двері з дерева та для чого вони взагалі потрібні. Та, на жаль, це рідкість, якою б популярністю не користувалися ідеї Марії Монтессорі, на практиці постійно спостерігаю, щось зовсім від них віддалене.

Ідемо далі, дитина росте із сформованою парадигмою, що те, що цікаве, і те, що навчання - це різні речі, тож і виникає величезна потреба у пошуку мотивації до навчання, і батьки (хороші батьки, бажаючи добра дитині), намагаються пояснити, що: «не будеш вчитися, не вступиш нікуди, будеш працювати на поганій роботі» або «сиди читай, бо не здаси ЗНО» або «отримаєш погану оцінку - заберу планшет» або «завалиш контрольну і будеш без комп'ютера», ну і подібне.

І... бінго! Це діє, і діє швидко, бо страх і дискомфорт від того, що заберуть хоч щось, що цікаве, примушує займатися і отим нудним навчанням.

А на виході маємо сформовану особистість, для якої робоча діяльність - це те. що «нада», те, що не для себе, те, що для «галочки», а не те, що хочу і чим горю. Ну, а всім нам добре відомо, що таке жити в суспільстві, де роками всі все роблять для «галочки».

Коротше кажучи, це заклик не гасити вогники в очах своїх дітей, а лише розпалювати їх інтерес до пізнання довколишнього світу і себе в ньому, щоб вони виросли успішними особистостями, у яких дійсно горять очі від своєї справи!

Тож, як не гасити, а розпалювати?

1. Про малечу:

  • менше забороняти, давати можливість досліджувати довколишній світ, не зважаючи на фарбу на лобі, бруд на колінках і ручках та промоклі черевички;
  • не робити замість нього, не розказувати, що неправильно і як правильно, а давати пробувати і хвалити за успіхи і «неуспіхи», бо на цьому етапі не буває «не успіхів», бо це все пізнання і розвиток.

2. Про школоту:

Формувати внутрішню мотивацію до навчання, або принаймні якщо зовнішню, то позитивну. Приклади:

  • негативна(зовнішня): не прочитаєш підручник - вимкну інтернет;
  • негативна(внутрішня): не вивчиш - так і будеш найдурнішим в класі;
  • позитивна(зовнішня): принесеш 12 - поїдемо на морозиво/вивчиш - здаси успішно ЗНО;
  • позитивна внутрішня: А ти знаєш, Васю, що підручник з історії - це не просто нудота з датами, а це як ти друзям розказуєш, як ти вчора круто гуляв, так можна через цей підручний дізнатися як «тусили» люди в кам'яному віці! Хочеш дізнатися, бо я б так хотіла (починаєте захоплено гортати сторінки і реготати з картинок печерних людей). І...результат — ваш шестикласник сидить, не відриваючись від параграфа.

А от що нам показують ці приклади, ну, крім прикладів? Правильно, те, що метод позитивної внутрішньої мотивації є непопулярним через його часо- і енергозатратність, бо мамі треба приготувати вечерю, подумати, про день прийдешній, поспілкуватися з іншими членами родини, а фраза «заберу планшет» чи, в кращому випадку, «дам цукерку», проговорюється значно швидше, ніж усі «танці», необхідні для побудови процесу внутрішньої мотивації.

Але воно того варто, бо це, як купляти велику пачку прального порошку: витрачаєш багато, але вистачає надовго, і от вона - вигода: окрім вмотивованого розумника, ще й батьківський спокій, бо вже не треба контролювати, читає він там щось чи ні, бо він мало того, що вже вивчив, так ще й прибіжить розказати, як воно було в такому-то столітті.

Тобто, варто формувати мотивацію не до необхідності вивчення певного предмету, а особистісний інтерес до поданого матеріалу, адже діти - це перш за все маленькі люди, які мають увесь спектр емоцій і переживань.

Тож хай прагнення успіху дитяти не затьмарює факт того, що маленька людина, як і доросла, може злетіти на крилах особистої зацікавленості та звернути гори, а головне завдання батьків не те, що не підрізати, а допомогти дітям ці крила розправити. І саме це є справжнім виявом батьківської любові.

А як мотивуєте дітей Ви? Що скажете, батьки?

Оригинал

Оцените публикацию
Рейтинг статьи: 3 з 5 на основе 2 оценок.

Развитие ребенка
12.10.2017

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментарования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев


Чтобы получать все публикации
от сайта «Развитие ребенка»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Розвиток дитини

Спасибо,
не показывайте это мне!

Поздравляем, Вы подписаны! Получите письмо и активируйте рассылку